Будяну Марія Марінівна

Робота Марії справляє позитивне враження актуальністю теми, зрозумілою структурою та наявністю власної практичної частини. Авторка звернулася до реальної проблеми світлового забруднення, яка безпосередньо впливає на якість астрономічних спостережень, і не обмежилася лише теоретичним описом, а провела власні вимірювання в конкретній місцевості — селі Велика Буда. Позитивно оцінюю спробу поєднати спостереження зоряного неба, вимірювання освітленості та підрахунок видимих зір, а також прагнення показати практичне значення результатів для оцінки умов астрономічних спостережень. У цілому робота є змістовною, логічно побудованою і демонструє зацікавленість авторки темою. Водночас, якщо оцінювати цю роботу саме як наукове дослідження для МАН, її методична частина поки що є занадто спрощеною. У назві заявлено “математичний аналіз”, однак у поданих матеріалах фактично не представлено повноцінного математичного апарату: немає рівняння залежності, коефіцієнта кореляції, аналізу похибок або статистичного обґрунтування висновків. На практиці дослідження базується лише на трьох точках спостереження, що дозволяє продемонструвати загальну тенденцію, але не дає достатньої основи для сильних наукових узагальнень. На сторінках 5–7 презентації подано методику, таблицю з трьома значеннями та графік, однак без повноцінного статистичного опрацювання результатів. Окреме зауваження стосується методики вимірювання. Для оцінки освітленості використано мобільний додаток-люксметр, але не пояснено, наскільки такий спосіб є точним і чи можна прямо ототожнювати отримані значення в люксах із якістю нічного неба. Крім того, у роботі не вказано повторюваність вимірювань, не враховано фазу Місяця, прозорість атмосфери, адаптацію ока до темряви, точні межі ділянки неба та інші фактори, які істотно впливають на кількість видимих зір. Через це практичний результат виглядає радше як корисне навчальне спостереження, ніж як повністю стандартизоване наукове дослідження. Також варто зазначити, що графічне подання результатів не є достатньо науково коректним: наведені дані ілюструють тенденцію, але не дають повноцінного аналізу функціональної залежності між освітленістю та кількістю видимих зір. Сам висновок про те, що зі зростанням освітленості кількість видимих зір зменшується, загалом відповідає фізичній суті явища, однак формулювання про “встановлену обернену залежність” і “повне підтвердження гіпотези” при такій кількості даних є дещо завищеним. Коректніше було б зазначити, що проведені спостереження вказують на тенденцію до зменшення кількості видимих зір зі зростанням рівня освітленості. У підсумку, цю роботу оцінюю як добру навчально-дослідницьку спробу з реальною локальною основою та актуальною проблематикою. Її сильні сторони — самостійні спостереження, практична спрямованість, зрозуміла структура та вдало обрана тема. Для вищої оцінки радила б посилити саме наукову складову: розширити вибірку спостережень, стандартизувати методику, провести повторні серії вимірювань, використати об’єктивніші способи оцінки яскравості неба, додати справжній математичний аналіз і обережніше формулювати узагальнення.